Гортаю альманах «РІДНІ ОБРІЇ», (Київ, «Український письменник» 2018 рік). Переважна більшість авторів титуловані літератори – члени правління та секретарі НСПУ, керівники обласних письменницьких організацій, творчих та літературних об’єднань, словом бомонд.
Поки пропускаю повз увагу прозу (до неї ще повернуся пізніше), зате уважно читаю поезію. Не тільки класичні вірші, а навіть те, що пишеться стовпчик. Шукаю собі «сировину» для пародій.
Аж раптом, вже на 12 сторінці натрапляю на добірку голови Рівненської організації НСПУ, члена правління НСПУ Ірини Баковецької, яка починається віршем, що має назву –
Синдром жінки
я бог Янь
під час коливань
моє чоловіче начало
і твій андрогінний кінець
синдромом набутої жінки
ці вигини спини стають на торець
до прямолінійності талії
порвались під нігтями шви
твоєї лляної «Italia»
апокриф Фоми
між ребер моїх
торкнися – він не складний
шрифт Брайля
священний текст
сакральні блоги
та я не про секс
я про причину повірити в Бога
Погляд спотикається об «андрогінний кінець».
Стоп, собі думаю, ця жінка пропагує щось не те. Адже «андрогінність» – це явище, за якого в людині одночасно виявляються і чоловічі, і жіночі якості. Тобто така людина — гермафродит.
Спробував перекласти цей твір на просту, зрозумілу мову і ось що вийшло.
АпоГей, або Геть від Москви!
я бог Янь
під час коливань
моє чоловіче начало
і твій андрогінний кінець
мій любий гермафродите
злилися в содомськім єднанні
аж вигини спини стають на торець
до прямолінійності талії
і нам наплювати на все
який ще священний текст
які там сакральні блоги
це ж не содомський секс
а просто причина повірити в Бога
Антон Щегельський
