Намагаюся бути толерантною до людей та обставин. Але зараз з усією повагою до бібліотечних працівників хочу озвучити те, що мене, як людину і авторку, неприємно вражає. Масово посипалися в повідомлення у соцмережах прохання від бібліотекарів з різних областей на кшталт “подаруйте бібліотеці книжки”, “пришліть бібліотеці книжки”. Може, перед ними таке завдання хто поставив – збирати книжки?
Але ні тобі “чи ви можете”, чи “будь ласка”, ні пояснень нащо бібліотеці саме мої книжки? Вчора навіть “Добрий день” якась жіночка забула написати. А сьогодні до “подаруйте бібліотеці книжки” додали відразу адресу поштового відділення відразу. Написати про те, 
що вони оплатять хоча б доставку, забули, мабуть, а може думають, що письменниця і це має зробити…
Насправді я часто дарую бібліотекам книжки, з великим задоволенням, коли є що дарувати. І свої власні, і ті, що купую для читання. Але має ж бути в тих, хто працює з літературою, розуміння, що книжка нині – задоволення не з дешевих, що автори часто видають книжки власним коштом чи викуповують у видавництв для реалізації примірники, хай і за дещо нижчою ціною.
Вже не кажу про те, щоб пропонували кошти. Може, в сільських бібліотекарів з їхніми зарплатами й нема такої можливості. Але, люди добрі, будьте ж хоча б ввічливими. Аби ваші прохання не були схожими на вимагання. Бо якось не дуже добре все це…
Тетяна Череп-Пероганич
