Дещо про роль клоуна в українській політиці.
Клоун має прізвище Зеленський. Ні в якому разі це не є образливо, бо клоун – це чудова професія, яка покликана веселити дітей і дарувати дітям радість.
Українські виборці – це теж діти, такі ж інфантильні, наївні, довірливі. Для таких дітей олігарх Коломойський придумав клоуна, який дарує радість і гарний настрій.
І було б це дуже смішно, якби не було дуже сумно.
Зеленський – це насмішка над українським політикумом, і навіть якщо політики заслужили, щоб над ними насміхалися і їх тролили – то не думаю, що варто аж так насміхатися над розчарованими людьми. Насмішка сягнула такого рівня, що приватний комік Коломойського іде другим у рейтингу президентів, а неіснуюча партія з неіснуючими людьми і неіснуючою програмою потрапляє в парламент.
Клоун при цьому – одномовний російськомовний, який державною мовою двох слів зліпити не може. Клоун при цьому взагалі не має ніякої позиції стосовно війни і Росії. Ніяк не висловлюється про ключові виклики для олігархічної країни.
Клоун симпатичний.
Молодий. Смішний. І приховано українофобний.
Ось і виникає питання: коли ми встигли так низько впасти (!!!), аби на повному серйозі друге місце в країні займав русифікований, на зарплаті в олігарха гуморист без жодної громадянської позиції?!
Остап Дроздов
