Поблукавши світами, побачивши чимало людей, я помітив одну закономірність: у розвинених країнах люди менш категоричні, гнучкіші, скромніші й добріші, а вихваляння, гординя, агресія частіше притаманні населенню економічно відсталих держав.
*
Отримує більше від Усесвіту не той, хто багато віддає, а той, хто віддає з почуттям радості й насолоди, з любов’ю, з відвертим бажанням бути потрібним іншим, а не зі страху, що якщо він не буде віддавати, то не буде й отримувати.
*
Перший крок на шляху вдосконалення – це відмова від певних звичок і навіть від традицій, це також і заведення нових звичок і навіть традицій.
*
Після підйому завжди спуск, тому для того, щоб постійно розвиватися, слід обирати справу не заради кінцевої мети, а заради процесу, справу, яка не має кінця.
*
Емоції проходять, а все, що вони накоїли, лишається.
*
Не всі шторми спричинюють розлад у житті, деякі розчищають шлях.
*
Платон казав, що красиві образи викликають красиві думки, а красиві думки здатні побудувати красивіше життя. Тому слід завжди прагнути прекрасного, шукати це прекрасне й намагатися слідувати за ним у своєму житті.
*
Розвиток цивілізації переконливо демонструє: чимдалі, люди все менше роблять щось із огляду на совість, переконання й покликання душі та все більше задля матеріальної вигоди. То хіба це розвиток цивілізації?
*
Розкривати свої плани слід лише перед тими, хто може допомогти їх реалізувати.
*
Святий – це світогляд, а не характер.
*
Статевий потяг – потужний рушій. Але він може приводити людину до Божественного, а може – й до тваринного. Тому є художники і є маніяки.
*
Сила нарощується доланням опору.
*
Система розвивається, доки в ній є протиріччя, тобто суперечка.
*
Скільки всього зайвого й непотрібного людина звалює собі на плечі, а потім бідкається і страждає, навіть помирає від непосильного тягаря.
*
Справжнє розчарування приходить тоді, коли ти починаєш розуміти, що цей світ не зміниться ніколи. Але за ним приходить і прозріння, що найкращий спосіб жити далі – це змінювати себе і своє ставлення до цього світу.
*
Стан нашого тіла, це завжди відображення стану нашої душі. З іншого боку, наше тіло – це інструмент, за допомогою якого ми можемо вдосконалювати душу, і навпаки.
*
Суть не в релігії, а суть у вірі. У світі багато релігій. Люди моляться різними мовами, в різні способи та згідно з різними традиціями. Бог відгукується на всі імена.
*
Так само як колись люди помилялися, вважаючи, що Земля – центр Усесвіту, а Сонце – лише її супутник, у багатьох визначальних світоглядних речах люди помиляються й дотепер.
*
Так чомусь повелося, що той, хто животіє в болоті, частіше прагне затягнути в нього того, хто живе гідно.
*
Те, чому одні радіють і чого прагнуть, комусь іншому здається смішним і нікчемним.
*
Те, що для одного прекрасне, іншого зовсім не розчулює. Те, що для одного смішне, для іншого – безглузде. Те, що одному трагедія, іншому – дрібниця.
*
Скільки б разів не давалося життя – один чи багато, його треба прожити гідно.
Валерій Кикоть, «Прозріння»
