У мій будинок із травня не подають гарячу воду. Але платіжки продовжували носить. Донедавна.
Спочатку це були звичайні, тоїсть традиційні платіжки: із цифрами, кубометрами і там всякими атрібутами. Зовсім як взимку, коли холодно. Потім внизу у примітках жирним шрифтом почали писать, щоби гражданє за цими бумажками нічого бува не платили!
Не надо! Мол, воду ми вам не гріємо, так шо гроші свої тримайте вдома, панове хороші… Але більш понятною для граждан канцелярською мовою.
Тоїсть носили ці платіжки чіста для красоти і зайнятості наімєнєє отвєствєнних комунальних работніков.
«Я вам посилку приніс, але я вам її не отдам…».
А от цього місяця не принесли вопше!
І я от думаю: то це попадались гражданє, які плювали на попередження і гнусно продовжували платить? І ЖЕК не знав, що з цим дєлом робити…
Чи оці наімєнєє отвєтствєнні работніки внєзапно запитали у начальства: «А нафіга?»…
Чи, може, реформи стартували?..
Чи по привичці ожидать від цих служб чогось нехорошого?…
От складно це все!
Аби зрозуміти ЖЕК, треба думати, як ЖЕК…
Юрій Патиківський
