У Бучі, Ірпені, Гостомелі та селах Київщини ми наочно побачили, що таке русскій мір. Раніше про це можна було читати в книжках, досліджувати в біографіях українців, найперше в біографіях української інтелігенції, але й селян, зокрема галицьких, яких вивозили і 1939 року на Сибір, і після Пабєди одного диктатора-маніяка над іншим…
Але русскій мір — це також русскій спосіб життя, русскій погляд на світ, іхніє ценності, де людина — ніщо, де над людиною чиниться неймовірна наруга. Проявом цієї наруги є і русская попса, і русскій наркотік кракоділ, і русская безнадьога, і русская хандра, і русская любовь, которая подобна удушенью.
Українці можуть тепер переконатися, що Росія 30 років не давала Україні розвиватися у правильному напрямку. Українці мають нині шанс відмовитися від російського погляду на світ, вигнати зі своєї хати русскій мір — назавжди.
Я б дуже хотіла, щоб так і сталося. Царство Небесне тим, кого убив русскій мір в Україні. Ці жертви мають бути не лише помщені, вони мають переорієнтувати українців, навчити українців не вірити і не спокушатися русскім міром. Хай собі буде за порєбріком, але не на нашій території і не в нашій душі.
Роксана Харчук
