На хвилі нинішньої, нікуди правди діти, цілком виправданої джонсоманії в Україні, якось випало з уваги, що насправді шановний сер Боріс лише продовжує давню лінію прогресивних англійських державних діячів. Історики добре знають про намагання Великої Британії встановити особливі партнерські стосунки з Україною щонайменше з XVII століття.
Тут мова про звернення шановного лорда-протектора Англії Олівера Кромвеля до гетьмана славного Війська Запорізького ясновельможного Богдана Хмельницького з фактичною пропозицією встановити новий європейський порядок. У Англії на той час вже не перший рік тривали події, які згодом отримали кабінетну назву Великої англійської буржуазної революції, а в Україні кількома роками пізніше, але ще в межах правління лорда-протектора, вибухнула національна революція XVII століття.
За кілька років до того англійці стратили свого короля, який фактично перешкоджав подальшому поступу країни до світової могутності. Українці ж, попервах ще зберігаючи вірність польському королю-українофілу, повстали проти свавілля загребущої польської шляхти, яка крутила королівською владою, як хотіла, і власними свавіллям, зажерливістю та нехтуванням законами фактично руйнувала підвалини польсько-українсько-литовської державності.
І нехай оригінал послання прибічника парламентаризму, одного з організаторів армії парламенту Англії в боротьбі з королівською армією під час Громадянської війни Олівера Кромвеля гетьману Війська Запорізького Богдану Хмельницькому – творцю відродженої української козацької держави – «загубився» десь на варшавському поштамті, як зіронізував колись мій однокурсник, незаперечним залишається факт: і на берегах Темзи, і на берегах Дніпра добре усвідомлювали, що старий світ потребує суттєвого оновлення. І оновити його – зі сходу і заходу – мали загартовані у переможних битвах козацькі полки Хмельницького і так звані «круглоголові» полки військового керівника громадянської війни в Англії Кромвеля.
Якою дорогою піде людство нині знову, як і 350 років тому, значною мірою залежить від того, чи зуміють порозумітися сучасні лідери західного світу та України. Але цього разу маємо підстави для обережного оптимізму. На відміну від тих давніх часів, усі, схоже, зробили висновки з помилок минулого: Лондон, Варшава та Київ нині по один бік цивілізаційної барикади.
Юрій Чорней
