Зустріч Трампа і президента Зеленського 27 вересня була, очевидно, одним із головних досягнень візиту української делегації до США. Розмова в Trump Tawer у Нью-Йорку проходила, ясна річ, за щільно зачиненими дверима, але нам, журналістам, дозволили поспостерігати за її початком і навіть поставити якісь запитання обом політикам.
Зеленський чітко і прямо пояснив свої цілі. Проте мене спантеличили розмірковування Трампа. Він ні сіло, ні впало почав згадувати про телефонну розмову з Зеленським у 2019 році. Під час тієї розмови він, за версією демократів, нібито тиснув на українського президента, аби той допоміг вивести на чисту воду Байдена під час виборчої кампанії – і за це керована Демпартією Палата представників оголосила Трампові імпічмент.
Експрезидент двічі повторив на початку зустрічі, що Зеленський виявив залізну волю, сказавши тоді буквально таке: «Трамп абсолютно нічого поганого не зробив» – і надуманий імпічмент, мовляв, відразу зупинився…
Точність цитування, звісно, дуже кульгає, але кандидат на посаду глави Білого дому дав 
зрозуміти, що памʼятає і цінує вчинок українського президента. Ця ремінісценція видалася мені настільки недоречною, що я навіть запитав колег, чи правильно розчув Трампові слова? Ну, до чого тут його імпічмент і телефонний дзвінок із зовсім іншої історичної епохи!?
Розгадка прийшла, коли я ще раз передивився трампівську соцмережу, де він анонсував зустріч із Зеленським. Трамп розмістив у себе на сторінці лист від президента України, де той пропонує розглянути можливість зустрічі (достеменність листа мені невідома; моральний аспект його оприлюднення – окрема тема). Починався він такими словами: «Шановний Дональде, сподіваюся в тебе все гаразд. Я пригадую нашу недавню телефонну розмову – вона була справді гарна». Далі йде обґрунтування важливості зустрічі.
Автор листа мав на увазі телефонну розмову 20 липня цього року – після зʼїзду Республіканської партії, що офіційно висунув Трампа кандидатом. Тоді Зеленський привітав його, а той, у свою чергу, пообіцяв принести мир і покласти край війні в разі обрання. Звісно, це був один із численних протокольних дзвінків, підготовлених командою Трампа.
Та оскільки оперативна памʼять у старого чоловіка явно дає збої, він, готуючись до зустрічі, згадав про зовсім іншу телефонну розмову – ту, якої він, напевне, ніколи й не забуде. Адже саме вона слугувала центральним пунктом обвинувачення під час імпічменту. Тож його висловлювання мали певний сенс.
… Врешті сплутані дзвінки і навіть прогалини в памʼяті — набагато менше лихо, ніж незвʼязність мислення, рандомність тверджень. Трамп зачепився оком за слова «телефонний дзвінок» і зрозумів аргументацію, викладену в листі стосовно зустрічі, по-своєму. Так би мовити послуга за послугу… Ну й нехай.
Володимир Ільченко
