Вкотре стикаюся з тим, що українські прихильники Байдена-Гарріс розповідають мені, що я трампіст. Прихильники Трампа висловлюють підозру, що я продався Соросу. У них ніяк не вкладається в голові, що критика однієї сторони не означає любов до іншої. Жодна з політичних сил у США не є досконалою і нам треба мислити україноцентричними категоріями. Треба нам любити самих себе, а не Трампа з Байденом-Гаріс.
І ще нам треба усвідомити, що, попри вдячність за допомогу від Заходу, Україна захищає не лише себе, а й ту розслаблену західну цивілізацію, яка вже розслабился на стільки, що готова була знову і знову йти на поступки уйлу. Тому підтримувати Україну — це не благодійний вчинок, а захист своїх інтересів. Якщо не Україна, то війна перейде на інші країни. І якщо не у вигляді прямої конфронтації, то у вигляді терактів на зразок 11 вересня.
Повертаючись до підтримки від США, то Байдену, звісно, дяка. Але філософія: “щоб росія не виграла, а Україна не програла” — на сьогодні це вже очевидна програшна річ, і без зміни її Україна просто знекровиться і програє. Тому від Гарріс треба вимагати зміни мислення.
В свою чергу до заяв Трампа про мир за 24 години, котрі могли виглядати передвибоними гаслами, доєднався його віцик Венс, який відомий тим, що закликав не давати ні цента Україні. Тепер він каже про нейтральний статус України, недопуск її до НАТО і демілітаризовану зону. Це план нашої капітуляції.
Ще синок Трампа і Кеннеді молодший, якого Трамп залучив до своєї команди, написали статтю, в якій пишуть, що не можна допустити, аби Байден дав дозвіл на удари вглиб російської території.Така позиція вигідна росії. Правда, любителі Трампа кажуть, що це все їхні приватні точки зору. Вдають, що цар хороший, а бояри погані.
Обидві сторони там — далеко не Санта Клауси.
Юрій Луканов
