Колись у Бахмачі сталася історія.
Ще в 90-их. Раптом в кількох багатоквартирних будинках під дверима квартир містяни побачили обережно загорнути в газетку цукерки.
А також в кожному пакетику лежала записочка, мол, вітаю чемних дітей. Миколай.
Ну, тоді ще Миколая так не святкували, люди були перелякані, затуркані, давай в міліцію дзвонить, мол, непорядок якийся, мо маньяк завівся, робіть шось.
А то саме перед Днем міліції, і їм так працювать хотілося, як мертвим с*ать. Шукали-шукали, но як ти його знайдеш?
Наступного року знов те саме. І знову люди в паніці. Тоді вже в міліції нараду зібрали, і вирішили шо більше здіватися з людей і себе не дадуть. Позвали з Чернігова «беркут» перед наступним Миколаєм, зробили засідку.
І впіймали таки.
Виявилося, шо це двірник Микола. Обичний такий мущіна, тихий, безобідний.
Трохи натовкли, звісно, в момент затримання, потім забрали його у відділок, давай допитувать: нашо ти, мол, людей лякаєш і нам празніки портиш? А той і каже, мол, виріс в дітбудинку, все дитинство канхвет не вистачало, тож ще тоді сказав собі, шо як виросту, то всіх дітей буду солодощами пригощать. Ну, і оце весь рік збираю копійку до копійки, шоб дітям на Миколая купить подаруночок.
Міліціонери покрутили пальцем біля скроні, мол, дивний якійсь. Но відпустили. Взяли розписку, шо більше так робить не буде.
А потім люди як дізналися про все, то прибігли в ЖЕК вибачатися і дякувать, но Миколай кудись подівся. Кажуть, звільнився і поїхав до Києва, там двірникам вроді умови кращі, та й міліція не така дика, знає, шо таке Миколая.
Руслан Горовий
