Почну з того, що поважаю Остапа Вишню. По-перше, перший автор україномовних книжок у ХХ столітті, який реально мав мільйонні тиражі і заробляв писанням. По-друге, його реально ламали в тюрмах і таборах. Він, на відміну від пафосного незламного автора соборів наших прапороносців із тронками на берегах любові, справді сидів і його дійсно пресували. Фізично в тому числі. Не зовсім зламали, проте надламали серйозно.
Але, любі друзі, це зовсім не означає, що гуморески Вишні смішні. Їх читали артисти української радянської естради, і визнаю, артистизм додавав. Проте я школярем більше сміявся, читаючи Гашека.
Можливо, і навіть точно з моїм почуттям гумору щось не так або все не так. Бо мені і КВН не смішний. А якщо про комедії, то «Смерть на похоронах» і «Чоловічий стриптиз» – моє. Тим не менше, прочитав учора: нинішні школярі Вишню теж не дуже тойво. Попри, повторюся, його життєпис як історія злетів, падінь, виживань та компромісів, викликають повагу та розуміння.
Життєвий шлях багатьох справді цікавіший за творчий. Хоча б краще в житті Вишні ГУЛАГУ не було…
Андрій Кокотюха
P.S.
З коментів видно, наскільки смішне для всіх різне. Вишня щодня, крім понеділка, писав фейлетон у газету. Газету читала вся Україна, яка вміла читати. Його тексти, по-перше, злободенні, по-друге, розраховані на дуже широку публіку, де більшість — це малоосвічена селянська маса. Тому його гумор загалом простий і часто грубий. До того ж у школі традиційно обирають невдалі тексти, які показують Вишню таким собі сільським дурачком.
Yaryna Tsymbal
Його фейлетони в пресі УНР були смішніші, бо без цензури. Ще класні мисливські оповідання. Його брат Чечвянський набагато смішніший. “Точим ножі і коси, рішаєм полові вопроси”…
Юрій Винничук
У мене з «Вишневими усмішками» повʼязані гарні спогади з дитинства. Разом із сестрами ми читали їх коло Прута, накупавшись до дрижаків (у гірській річці дрижаки беруть швидко) і відігріваючись у піску. Сміялися! Гуртом було весело читати.
Зірка Мензатюк
“Швейку, від вас тхне ромом! – Насмілююсь доповісти, пане лейтенанте, нам дали рому до кави. І я випив спочатку ром. Але якщо з цього приводу було інше розпорядження, мені про це нічого невідомо”.
Андрій Кокотюха
Так, твори Остапа Вишні не смішні. Але точно вартісні. Гашек теж не смішний. Джером Коапка Джером тим більше. Мене дуже важко розсмішити. Але, читаючи «Родаки» Кешелі, я таки реготала до сліз (інколи).
Оксана Бутинець
Брат Остапа Вишні писав смішне. Але брату не пощастило ще більше. Одразу як піймали, то живим і не відпустили
Sanya Malash
Я читала оповідання О.Вишні. І в дитинстві, і вже у зрілому віці. Сміялася, бо таки смішно. Гумор м’який, добрий… А наші учні сьогодні мало кого з письменників люблять. Звісно, це не про всіх. Про основну масу. Саме масу. Маю можливість спостерігати за підлітками, спілкуватися. Окрім смартфонів не цікавляться нічим… Навіть імен українських класиків, не скажу вже про сучасних, не знають. І Кокотюху також не знають….
Natalia Mayevska
В нас в дитинстві були Вишневі усмішки. Як мені подобалось оповідання “Якби моя бабуся встали”, перечитували разів сто. І сміялись, і плакали. Коли книжка впала в воду, тато їй переробив обкладинку, зробив повністю “ручної роботи”. З маминого поясу зшив корінець книги, гарним кресленням оформив усю текстову частину. Одна з найцінніших книжок була, люблю її досі.
Svitoslava d’Oudka
У Я. Гашка є книга політичної сатири, «З історії партії мирного прогресу в межах закону», ото б посміялись. Але перекладати б мав пан Ю. Винничук…
Marie Prokopjuk
І мені Остап Вишня — не смішний. В школі не розуміла де сміятись… Сприймала просто, як замальовки з життя. Гашека люблю за гостре слівце, іноді цитую. Одне з моїх улюблених: «витріщив очі, як кіт, що кладе в полову»…
Гришина Оксана
