За столом четверо онуків. Кладу перед ними миску з яблуками. Двоє беруть зелені, тверді і кислі, двоє – рожеві, соковиті й солодкі. Чому ви такі вибрали, питаю. Знизують плечима, смачно хрумаючи. Кожен своє.
Я гадав би, що справа в дітях, якби не знав дорослих. Ті часом теж не можуть виразно пояснити, чому так голосують на виборах, чому обирають таку партію, спільноту, церкву, орієнтацію, професію, хобі, шкідливі звички, які вкорочують життя, чи чому не вакцинуються, хоча хвороба може забрати життя…
Чи два народи, які віками живуть поряд, і такі непоясненно різні, аж до вбивчої ненависті. Як і два яблука з різних яблунь, що ростуть в одному саду. Бо навіть у саду едемському підступно ховається триголовий змій на ім’я – Свобода вибору. Спокуса вибору. Сліпота вибору.
Мирослав Дочинець
