Ми перша в світі країна, проти якої застосували міжконтинентальну балістичну ракету. По Дніпру, де ракетобудівний завод Південмаш. Президенту вже дорікають, що він даремно анонсує виробництво українських балістичних ракет…
Абсолютно відповідально заявляю: ні, не в Дніпрі працюють над українською балістикою, бо давно очікували подібного удару від «божевільного сусіда».
І так, міжконтинеталка по мирному місту (дім інвалідів зруйновано) — це екскалація куди тим корейцям. Екс-головном ЗСУ Залужний в інтерв’ю чітко сказав: у 2024 році почалася світова війна.
Від себе: і на тій війні свободу і демократію захищають лише українці. Я б на місці японців, південних корейців і тайванців уже формував військові контингенти для відправки в Україну. Вонии — наступні…
Віктор Лешик
***
Несподівано. Пише мені жінка з Дніпра: «Напишіть щось. Треба якась точка опори через призму гумору»… Ой, любі мої! Гумор – то така штука, яку треба кожного разу в собі знайти і вичавить. А воно не завжди виходить.
Я днями писав статтю про чорний гумор під час час війни. Для французького часопису «Kometa». Кажу їхньому редактору: «Гумор взагалі важко перекласти на іншу мову. Але є ще одна проблема. Людям, які живуть у мирі, гумор людей, які живуть у війні – абсолютно незрозумілий, дикий і абсурдний»… Втім, таки написав, хоч і довелося повикидати найсмачніше, як абсолютно неперекладне.
В українців – особливий гумор, хоч так про себе всі кажуть. Був такий вчений, Іван Максимович Кошелівець, літературний критик з Чернігівщини, доктор філософії Українського вільного університету в Мюнхені. Він досліджував таку неоднозначну тему, як «народний гумор українців під час Голодомору 1933 року». Так, було й таке. Жартували навіть тоді. Гумор – як одна з форм виживання нації.
Що ви хочете, як нашого «найсмішнішого» Остапа Вишню, тричі водили на розстріл, а потім – 10 років ГУЛАГу.
Я недавно одну бабцю з базару підвозив, вона каже:
– Чула, що скоро й нас бомбитимуть!
– Де ви таке чули?
– На базарі!
– Ну, раз на базарі, то мабуть таки бомбитимуть. У вас хата углова?
– Ага…
– Це погано!
– Чого?
– Вони по углових б’ють.
– Та в нас хата стара вже.
– А, ну як стара, тоді не должні…
Отакий у нас «гумор» нині… Втім, тримаймося! З Днем свободи і гідності. З Днем Майдану. І я там був, мед-пиво пив… По вусах не текло, бо вусів не було в мене. Будьмо!
Віталій Чепинога
