Це сьогодні. А круте, бо в час представлення моєї книги від слухачки ми дізналися про звільнення Ізюма! Круте представлення книги, бо на садибі Олександра Довженка! Де пахне яблуками з його саду і гріє око та душу старосвітська хата. А в ній, до речі, працівники музею складають банки з варенням, яке налаштоване для мужніх українських воїнів!
Рідні мої бідні етнічні ідіоти. Все життя дивлюсь та дивуюсь, як гірко страждаємо ми всі від неволі, брехні й примусу. Як же нам усім тяжко постійно почувати себе обікраденими, недовченими й безпомічними. І як же вперто несемо через віки й століття нашу ірраціональну, нічим не підкріплену мрію про волю й достойний суспільний лад! І щоразу одне й те саме. От уже ніби й прояснилося, хто винен і що робити, – а виявляється, що пісня наша, невимовно прекрасна й тужлива, просто знову починається від початку.
Уже відцвітають на дачі троянди, а влітку — це море яскраво-червонющих квітів, які навівали щораз, хоч і не часто приїздив, щемкі спомини…Цього вересневого ранку помітив, що серед відцвіту яскраво зорить у височінь до голубого неба неймовірної соковитості та краси квіточка: одна-єдина.
