Чому я не коментую так званий «Проект договору щодо надання гаранантій безпеки Україні»? Тому, що немає що коментувати. Цей текст тяжко назвати «проектом». У форматі PDF зазначається, що це «рекомендації» до майбутнього договору. Цей абстрактний текст швидше нагадує «протокол про наміри», чи «нариси» про «Проект договору щодо надання гаранантій безпеки Україні».
Любіте журавлиний літ…
Се — літа лірика остання,
і літ повільне облітання,
і перший — ще прозорий — лід.
Як смолоскипом стане глід
і ліс освітиться смерканням,
до піднебесного минання
молітесь —
літові услід…
(Володимир Олейко. Мегаполіс. К. 1992)
«На початках мали свого гарного соліста. А коли Зінкевич не зміг поділити слави з Назарієм Яремчуком у чернівецькій «Смерічці», у них дедалі більше виникало суперечок, Василь таємно просився у «Світязь». Не раз казав обом — Назарієві й Василеві — що мають бути разом. А якщо ще й з ними Левко Дутковський — їхній творчий батько, — це нездоланна сила, моноліт.
Немає у світі небезпечніших людей, ніж візіонери. Вони складають собі картину світу із мозаїки минулого, раціоналізують те, що насправді могло бути інакше, і пропонують світові цілющі рецепти «світлого майбутнього». Доходить до рукоприкладства в світових масштабах… Натомість для «новаторів» (термін умовний) майбутнє – це чисте полотно, яке вони пробують заповнити барвами і смислами, аж поки це майбутнє не набуде якихось прийнятних обрисів…
