Немає у світі небезпечніших людей, ніж візіонери. Вони складають собі картину світу із мозаїки минулого, раціоналізують те, що насправді могло бути інакше, і пропонують світові цілющі рецепти «світлого майбутнього». Доходить до рукоприкладства в світових масштабах… Натомість для «новаторів» (термін умовний) майбутнє – це чисте полотно, яке вони пробують заповнити барвами і смислами, аж поки це майбутнє не набуде якихось прийнятних обрисів…
Перші – похмурі раціоналісти, в яких все причесане і розкладене по поличках. Другі – неприкаяні і непричесані (часто – в прямому значенні) експериментатори і шукачі пригод на свої та наші сідниці…
Тому немає безглуздішої фрази, ніж «візія майбутнього» – вона неможлива за визначенням, бо майбутнє – не ідеальна «картинка» світоустрою, на досягнення якої ми тратимо все своє завзяття, а результат того, як ми дамо собі раду перед викликами нового дня…
Але це не про «поганих» і «хороших». Якщо хочете, візіонери і новатори – це як щит і меч: перші захищають нашу ідентичність, другі прокладають дорогу вперед… Тільки зазвичай вони цього не знають і чубляться за міфічну «візію» не на життя, а на смерть.
Володимир Богданович
P.S.
Єслі шо, я теж візіонер, який, однак, не зміг ощасливити людство своїми «візіями» через усвідомлення гріховності цього шляху.
