«Я тебе породив, я тебе і вб’ю». Вклав в уста Тараса Бульби Микола Гоголь. Микола Васильович був непростий чоловік, як і його творчість. Про те писано-переписано. Радше зосередимося над в’яззю сучукрліту, що бере свій первень з опоетизованого плачу Ярославни на мурах Путивля. Відтоді й пішло-поїхало аж до Кочубиїва (нинішньої Одеси): шмарклі, сльози, розпука…
У ніч із 5 на 6 березня 1980 року наклав на себе руки великий український письменник Григір Тютюнник. Нещодавно у «Видавництві Юлії Сливки» вийшов мій роман про життя і смерть Григора Тютюнника «Місяцю, місяцю». Пропоную частину найважчого розділу.
Зима складається із нас. А ми – сторінки в цьому стосі чернеток білих, як волосся, непотамованих образ, імунні до банальних фраз, немов земля до альбатросів, і знов живемо тільки раз.
У коментарях мені часто пишуть: «Ви розкручений автор, вам легко видаватися»… А я згадав, як мене «розкрутили». У нас, у Ніжині в дворі стояла каруселя. І сусід Льоша з другого під’їзду розкручував бажаючих. Хтось верещав від захвату. Хтось кричав: «Хоре!» Прикольно було потім ходити: земля хиталася… Заради цього і розкручували. Ще мене розкручували в Гідропарку, теж на каруселях. Все! Вся моя розкрутка.
