Паризький перукар Есташ написав трагедію і надіслав її Вольтеру з проханням ознайомитися з твором і сказати про нього свою думку. В листі автор трагедії звертався до Вольтера так: «Дорогий колего!»
Прочитавши бездарну трагедію Есташа, Вольтер написав йому: «Пане Есташ, робіть ваші перуки і не думайте про літературу… Пане Есташ, перуки, перуки і ніякої літератури… Займайтесь перуками і не думайте про п’єси, пане Есташ…».
Отримавши листа, перукар був розчарований відгуком письменника.
— Вальтерові кінець!, — сказав він. – Погляньте-но, як він став повторюватись.
***
Ще за життя Вольтера деякі з його книжок за наказом короля знищували на вогні як «небезпечні». Почувши якось такий вирок своїм творам, Вольтер сказав:
— Це ще й краще! Мої книги як каштани: чим більше їх печеш на вогні, тим вони смачніші!
***
— Як ви ставитесь до бога? – запитали одного разу у Вольтера.
– Ми вітаємось, але не розмовляємо, – відповів той.
Із книги «Цікаві бувальщини»
Вид. «Дніпро», Київ, 1974р.
