Стійкість Київського патріархату, що витерпів анафему та звинувачення в розколі, безблагодатності, неканонічності та інших вигаданих Москвою єресях, змінює геополітичну картину не тільки православного світу, але загалом християнського.
Так більшість оглядачів, залежні від кон’юнктури і котрі слово «Томос» почули вчора, упустили деякі важливі моменти, що проходять паралельно з імовірним визнанням автокефалії української православної Церкви, але у сув’язі з ним можуть сколихнути православний світ і присадити московського патріарха на лавку мокшанської ізби після марень про Третій Рим, а патріарха Нового Риму – Константинополя піднести і відновити в ранзі першого не тільки по честі, а й за впливом.
Патріарх Варфоломій I провів переговори з президентом Македонії Ґеорґе Івановим про визнання Македонської православної церкви. Вона вже колись була визнаною, але з 1967 року – у такому ж статусі, як і Київський патріархат. Товче її Сербська православна церква, як і російська – українську.
Між тим, ця церква має два мільйони вірних, що немало для православного світу і її визнання буде обрізанням імперіалістичних потуг Росії через її соратницю Сербію.
Визнання македонців реальне, як ніколи, адже Вселенський патріарх хоче випередити Болгарську церкву, яка вже має наміри це зробити першою. А в православ’ї тут так – хто перший визнав, той і має вдячність (не тільки моральну, але й матеріальну).
Чорногорська православна церква також була визнаною автокефальною і доволі недавно – у 1850-х роках. Її теж не визнають через тиск Сербської церкви. Але з митрополитом Михаїлом, що її нині очолює, постійно служить український Патріарх Філарет. І Вселенський патріарх також має намір її визнати.
Якщо ці три церкви – спільно з українською — будуть визнані одним чи почерговими рішеннями Вселенського патріарха, це різко похитне позиції московської церкви з її маніакальним «руськім міром».
І останнє – запереживали і брати — греко-католики від ймовірного визнання незалежності (автокефалії) української православної церкви. Адже кілька десятків парафій таки перейдуть до неї з-під зверхності Риму. Бо відомо ж, що і Рим нам не батько, і Москва нам не мати.
З’явились ідеї, щоб Президент Порошенко звернувся і до Риму про патріарший статус УГКЦ. Проте не треба плутати Божий дар з яєчнею: визнання УГКЦ патріаршою церквою нічого не дасть. Адже у католицтві патріаршество не дорівнює автокефалії.
Скажімо, є католицький патріарх Венеції і що це дає, крім пишності титулу?! Він так само підлеглий Риму, як і глава УГКЦ Святослав Шевчук, якого намагаються кликати патріархом, спекулюючи на титулі, за яким у католицтві нічого не стоїть на відміну від православ’я, де цей титул означає незалежність церкви.
… До речі, ще про геополітику — Патріарх Філарет створив російський екзархат Київського патріархату. Його очолює митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф, а входять ще митрополит Богородський Адріан та єпископ Валуйський Петро.
Не здивуюся, якщо ближнім часом з’вляться архієреї Київського патріархату з титулами Владивостоцького, Кубанського, Воронізького, Сибірського…
Василь Чепурний
