Міф про з’їзд кобзарів продовжує котитися преріями і пампасами соціальних мереж, і неможливо нікому нічого довести, що жодного з’їзду кобзарів ніколи не було. Бо якби був, то мусила б бути якась згадка в пресі.
А відтак і розстріляного з’їзду теж не було.
Хоча окремі кобзарі були репресовані, але поодинці, а не цілим з’їздом.
А оце прочитав і зовсім фантазійну історію про те, що їх навіть не розстрілювали, а, зсадивши з вагонів, обливали взимку водою, вони замерзали, а тоді їх розбивали на кусні…
Аргумент про те, що всі документи про розстріл кобзарів були знищені, може висловлювати лише людина, яка нічогісінько не тямить в історії репресій. Бо якщо не знищили ні документацію розстрілів під Базаром, ні Соловецького етапу в Сандармох, ні розстрілів червня-вересня 1941-го, а надто — документацію розстрілів у Катині, то чому мали б нищити свідчення про розстріл кобзарів?
І ще одне: біографії всіх відомих кобзарів давно зібрані. Нема там спільних дат їхньої смерті. Як, зрештою, і про міфічний розстріл студентів харківського університету в 50-тих роках. Це ж треба — не так давно це було, а ще жоден родич не озвався. Може не тільки студентів розстріляли, але й усіх родичів і сусідів?
Просто якщо колись у нас має дійти до новітнього Нюрнберзького процесу над козломордими, то такими фейками можна буде поховати всю справу.
Юрій Винничук
