Зеленський двома ударами (зустрічами з Трампом) розтрощив зручненьку модельку війни в Україні. Цю модельку з брехні, шматків московської пропаганди і шкурного інтересу зліпили Вітя Орбан, Роберт Фіцо, султан Ердоган, комуністи Пекіна і… трампісти. В чому була її суть? Два слов’янських народи зчепилися поміж собою. І там, і там є демократія і вільний ринок. Тобто нічим особливо не відрізняються. Просто дещо різниться алфавіт.
І от через цю чепушень вони вчепилися в горло один одному. Страждають мирні жителі, а більше всього страждають сусіди і світова економіка. При цьому один з них очевидний важковаговик, він точно врешті-решт переможе. А другий – вискочка, задирака, який ніколи не переможе, але все колотить довкола себе і щоб підживляти свої власні амбіції тягне і тягне гроші із західних країн і прагне неможливого – перемогти важковика. І при цьому навіть слухати про зупинку війни чи “різдвяне перемир’я” не хоче.
От вона причина – до виборів і під час виборів періодичні видання, соцмережі близькі до Трампа постійно розміщували принизливі карикатури на Зеленського, не забуваючи підкреслити форму його носа і загребущі руки з мішками доларів.
І от під час виборів, а потім і в Парижі Зеленський говорить: хвилиночку! Я і мільйони українців хоч зараз можемо припинити війну. Просто зараз. За двох умов: росія теж припинить, і ми отримаємо серйозні гарантії безпеки.
І антиукраїнська моделька посипалася. Київ, виявляється, готовий зараз прийняти ситуацію на землі, але не такою, як її бачить Путін і його конституція, а такою, як бачать її солдати на передовій. І механізм примусу до миру в команді Трампа заскрипів і задимів. А нікого у Києві не треба, виявляється, змушувати до миру. Зеленський – за. А Путін просто хоче воювати далі.
Моделька не працює. От тому Трамп в журналі Тайм і заговорив про допомогу Україні, бо треба інструмент впливу на росію. На Україну і впливати не треба – там готові, якщо будуть гарантії безпеки, що цілком зрозуміло бізнесмену Трампу.
Безперечно, Зеленським і його командою проведено колосальну і ефективну роботу, щоб зруйнувати модельку зручну для тих, хто хоче благими намірами дати дозвіл на геноцид. Судячи із останніх заяв чинної команди Білого дому і наступників карти війни в Європі і оцінки її наслідків вже мало відрізняються. Тепер дискусія, скоріше за все, точиться про те, як пришвидшити визрівання Москви до миру, не припиняючи допомогу жертві агресії.
Віктор Лешик
