Щойно перетнув «середній рівень» станції «Печерська» — і — о, диво,! — фотовиставка. А на світлинах — знайомий і славетний кінооператор. Біля сих полотен — стовковисько: дівчата гронами, всі з айфонами, з імпозантними фейсами — роблять фотосесії.
— Дівчатонька, а не скажете хто це?
Одна шмигнула до текстового супроводу на стіні, щось мучиться, бідака…
— Дарма, — не витримую сих «танталових потуг шукання», — а ви бачили фільм «ВАВІЛОН-ХХ»?
— Ага.., це про Лопе де Вега? — тоном радості каже одна.
— Ні, про Мальву і Фабіана, один з яких був цапом.
Дівчата дивляться на мене… очевидно, так, як на свого «співаючого ректора».
Притьмом потюпав до ескалатора — на повітря.
Простіть, дорогий Юрію Тимофійовичу!
Валерій Ясиновський
