… Наша з ним улюблена гра називалась «Словник Грінченка», суть якої полягала в почерговому називанні одним із нас слова, знайденого в словнику навмання і тлумаченні іншим його значення…
***
Як же це здається мало
як насправді це багато
графік зустрічей зірвали
десять літ тому ми тату
я такий же шалапайко
як і був. малюю вірші.
часом згадую про лайку
(це повірте не найгірше)
бережу бібліотеку
часом поливаю квіти…
всі махають вам здалека
тут без вас не так привітно
дещо тут у нас змінилось
роздруживсь зі мною бахус
втім ті самі слово й стилос
й знов зацвів наш любий кактус
новина яка остання?
менша внучка вже малює…
а без вашого мовчання
і розмов тут важко всує…
прийняли закон про мову –
уявляєте – нівроку
справа ворог зліва гноми
але йду бадьорим кром
чи такий же я ледащо
чи у люди вибивсь maybe?
то дрібниці. знати нащо
вам таке на синім небі…
вимирають вже газети –
всі в фейсбуці й інстаграмі…
в нас аж два ваших портрети
ті що до вподоби мамі…
в нас все добре – стопроцентно
(правда забагато вати)
лиш нема мені… з ким грати
в нашу гру – в словник Грінченка…
Павло Щириця
