Сьогодні святкує своє 70-річчя видатний український музикант, співак, композитор, поет, лауреат Шевченківської премії, патріот України, народний артист України Тарас Петриненко. «Тарас Петриненко — з когорти тих непересічних постатей, чиї пісні не зникають з часом. Його твори не слухають «під їжу» у ресторанах. Вони — для роздумів і переживань, бо з перших нот звучання проймають, глибоко западають у душу і розбурхують потужні емоції», — з анонсу концерту «Ювілей під сиренами».
Маестро – «жива легенда», на творчості якого виросло не одне покоління українців, володар унікального таланту поета, композитора і співака, автор славнозвісної пісні «Україно», що стала своєрідним неофіційним гімном нашої держави, та інших пісенних шедеврів. У Тараса Петриненка і поезія, і мелодія — справжні перлини. Його пісні, як і Івасюкові, співатимуть нові покоління українців.
Лідер гурту «Скрябін» Андрій Кузьменко (Кузьма) вважав: «Пісні й музику Тараса Петриненка треба було б увести і в шкільну програму, тому що він — один iз небагатьох людей, якщо не єдиний, хто про Україну писав так, як треба, а не так, як просили. Дітям таке обов’язково треба висвітлювати».
Народився майбутній Маестро в Києві. Від народження був дотичний до високого мистецтва. Оперними співаками були мама — Діана Петриненко і її старший брат Іван Паливода, тато був журналістом, вів музичну програму на ТБ. Зайве казати, на честь кого назвали Тараса Петриненка його батьки — Діана і Гаринальд Петриненки. Тарас — ім’я грецького походження, яке означає: бунтар, той, що приводить в сум’яття, що непокоїть ворога. Ім’я Тарас поширене майже виключно в Україні.
У 16 років Тарас Петриненко вже був у складі рок-гурту «Еней», який виступав на київських танцмайданчиках. За декілька років виступи гурту стали транслювати на телебаченні, він став лідером української рок-музики. Потім були фольк-рок, попсові мотиви, служба в армії, заборона співати власні патріотичні пісні («Пісня про пісню»), еміграція до росії…
Після повернення на Батьківщину Тарас Петриненко написав свою славнозвісну – «Україно», яка ніколи не втратить своєї популярності і актуальності. Коли українці виходили на революцію, Тарас Петриненко їх підтримував не лише морально. Виступаючи зі сцени з Тетяною Горобець, він зміцнював дух національної гідності.
Кар’єра для Тараса Петриненка ніколи не була головною, бо він вважав: «Людина народжується не лише для того, щоби мати маєтки, рахунки у банках, щоб їздити з охороною. Мені пропонували залишитися в США, розпочати там кар’єру, але мені це не потрібно. Я отримую задоволення, коли бачу, що потрібний людям і чогось вартий. Вороги хочуть, щоб співуча Україна не співала взагалі. Але ми не дамо їм такого шансу. Нас не зламати ні на передовій, ні на сцені. Є багато запитальних «чому», які треба буде поставити конкретним особам після нашої перемоги. Перемоги, виміряної, на жаль, ціною десятків тисяч людських життів. Правда мусить перемогти. І добро мусить перемогти. І переможе… Я в це вірю…»
Цифра 70 ніяк не хоче пов’язуватися з ювіляром. Його ім’я стало одним із символів незалежності України, а творчість увійшла до скарбниці української національної культури.
Многая літа, маестро!
Марія Вишневська
