Це саме та Україна, якої не знає типово-рядовий московит. З першого погляду то є аматорський арт-обʼєкт. Горщики та й горщики. Шо такого? Горщики на гіллі. Хуторянщина й рустикальність. І не більше. «Інсталяція» — сказав би хіпстер з центру сучасного мистецтва ім. Пінчука.
Але так не є.
Нічого не береться нізвідки й нікуди не зникає. Це такий собі усталений плин життя. Немає щастя в народженні, немає горя в смерті.
Журитися — дорівнює нічого не робити. А жити означає використовувати надані можливості. Аби хотіти.
Спрага до життя й усвідомлення смаку життя дає енергію дії. Рух, слово, думка — вже дія. А дія має наслідки. Далі лише питання до часу втілення.
Те що, здавалося б, загинуло, несподівано проростає крізь усі можливі перешкоди.
Я бачив, знаю!
— Я зніму той горщик, тьоть Кать?
— Не займай його! З нього не можна пити! Він вже негоден. Хай висить!
Роман Скрипін
