Минулий рік минув. А нинішній… А що нинішній? А нинішній, на диво, привчає до хорошого. До талановитих митців, справжніх людей і вірних друзів, до приємних несподіванок. Хоча і чекала на нову книгу поетеси Ліни Ланської, та коли увечері зателефонувала красилівська листоноша Ірина Лазар: «Я тут у вас під хвірткою з посилкою», в одному пальтечку, накинутому на плечі, і в домашніх капцях «побігла» по снігу.
Ось він, «Сріблястий міст» – Космос поезії, глибоких думок, щирості митця, коли «Фальшивий світ, фальшивої шаноби, слова нещирі падають униз…», коли «Душі розпечена пательня, нікого з нас не 
омине». І коли «Полинними медами спокушають, на сьоме небо усміхом зовуть». І коли любов, і коли душа, і коли біль і гнів…
І таке всеохоплююче відчуття нашого світу (Всесвіту) у поетичній збірці, від прочитання якої видірватися дуже важко…
Валентина Мастєрова
***
Не плач, сердешна, не тужи,
Не роздавай свої печалі –
Біда відсунеться чимдалі,
Допоки в хаті не чужі.
Допоки товпляться дощі,
На землю падаючи радо,
Долатиме підлоту правда,
Якщо не вдень, так уночі.
Не плач, небого, промине
Твоя непрохана образа.
Болить усім, але не разом –
Небесне втишує земне –
Одвічного циклічні фази.
Ліна Ланська
