Після виходу британсько-американського міні-серіалу «Чорнобиль» тема найбільшої в історії людства техногенної катастрофи знову на слуху. Навіть, у «позаурочний» час – не у квітні, коли відзначають роковини аварії, ані в грудні, коли значно менше, та все ж згадують вже доволі далекі події 1986-го.
Саме тоді, у грудні над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської атомної завершили будівництво Саркофагу. 14 грудня – День ліквідатора. Коли вшановуємо чорнобильців. Тих, завдяки кому світ доволі безболісно пережив найбільше у світі техногенне лихо.
Спасибі творцям серіалу за вороття уваги до теми, певне «чорнобильського» просвітництва, прагнення засобами ігрового кіно застерегти людство від авантюрних технічних і технологічних «експериментів».
Дяка і за намагання показати широкому загалу, в першу чергу, західному глядачеві, попри певний схематизм і часом, штампи, (куди без них!) доволі достовірно передану атмосферу брехні, суцільної показухи, відтворену на побутово-історичному тлі радянського буття 80-х років. Хоча зі стопками-гранчаками у барі міста Прип’ять – явний перебір. Та це дрібнички.
Хоча, саме у дрібничках, деталях…
Та про це згодом.
Ігровий кінематограф популярніший за документалістику. Окрім суто розважальної функції, він у значно доступнішій популярній формі доносить до широкого загалу певні знання, погляди, ідеологію. Це чудово усвідомлюють наші агресивні сусіди. Там, «за парєбріком», продукують силу-силенну серіалів відверто пропагандистського спрямування, де історична правда поступається місцем «художньому вимислу» авторів.
Скажете, до чого тут міні-серіал «Чорнобиль»?
Я теж так думав, начебто, автори «Чорнобиля» – митці із зовсім іншої сторони світу. Доки у 5 серії, в епізоді під час перерви у судовому засіданні в Чорнобилі, не почув ось такий діалог:
Борис Щербина: Ти щось знаєш про це місто, про Чорнобиль?
Валерій Легасов: Ні.
Борис Щербина: Тут жили євреї та поляки. Євреїв повбивали під час погромів, а поляків Сталін вигнав, потім прийшли німці і повбивали решту. Після війни люди знову тут оселилися. Вони знали, що ця земля залита кров’ю, та їм було байдуже. Вбили євреїв, поляків, але не їх. Ніхто не думає, що з ним теж таке може статися. Та ось маємо…
Справді, маємо…
Свого часу, працюючи в агентстві «Чорнобильінтерінформ», і потім, коли «сценаріював» і режисерував документальний фільм «Інший Чорнобиль», доволі ретельно вивчав саме історію Чорнобиля, спілкувався з чорнобилянами (така прадавня самоназва місцевих мешканців, а сусіди їх чомусь прозвали «сучкарями»), істориками, дослідниками. І про те, що у цьому містечку жило багато поляків – ані слова. Звісно, представники польської людності були. Але їхня чисельність була незначна.
Як зазначає дослідник Київського краю Лаврентій Похилевич, у середині ХІХ ст.: «Нынешнее население Чернобыля, по нашим сведениям, простирается: правосл. до 3000, старообрядч. 478, латинское 152, еврейское до 6743 душ». («Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи», 1864 р.).
Ось така маленька «деталь» – римо-католиків («латинского» населения) у Чорнобилі було менше ніж півтора відсотка!
Так, на початку минулого століття в містечку, дві третини населення якого складали євреї, відбулися погроми з людськими жертвами, після яких багато чорнобилян (як і з інших міст і містечок України) емігрували.
Вже під час роботи над фільмом дізнався про чорнобильський Голокост. Про нього, як і про мирне «доаварійне» життя розповідають у фільмі «Інший Чорнобиль» чорнобиляни Абрам Лейбович Хабенський, Тетяна Львівна Лібман, Григорій Семенович Межиріцький, котрі до останнього, до 1986 р., жили у своєму рідному місті.
А тепер порівняйте зі словами з «міні-серіального» діалогу: «Вбили євреїв, поляків, але не їх»… І цей наклеп, брехня, даруйте за популярне слово – фейк, шириться світом… Уявіть, які почуття виникають у глядачів після перегляду у Польщі, Ізраїлі, інших країнах світу цього епізоду з міні-серіалу, котрий б’є рейтинги популярності!
Тож, звертаюсь до вас, чорнобиляни. Авторе ідеї «Іншого Чорнобиля» Анатолій Артеменко, консультант фільму Наталія Мазур, котра веде у Фейсбуці сторінку «Чорнобиль і чорнобиляни», ваші друзі-земляки. Шановні, так що, ви, як і інші чорнобиляни – зайди, це не ваша одвічна земля? Ви можете щось з цього приводу зауважити автору сценарію міні-серіалу «Чорнобиль» Крейгу Мізіну (Craig Mazin)?
Бо до розвінчування брехні треба дуже ретельно ставитися. Зважати на всі деталі.
The devil is in the detail (диявол ховається в деталях), чи не так?
Андрій Михайлик
