З фізіологічного боку за останні тридцять тисяч років людина зовсім не змінилася. Вона досі живе по понятіям та законам епохи «збирачів та мисливців»…
ДНК людини не помітила ані восьмого айфону, ані фейсбуку, ані «Тесли»…
На підсвідомому рівні вона досі там – в печерах і в лісах верхнього палеоліту. Серед саблезубих тигрів і конкурентів з агресивних сусідніх племен.
Саме цим біологи пояснюють інтуїтивну любов людини до жирної калорійної їди…
«Нада дожрать все до крихти, пока на відібрали!», — наказує нам ДНК, вказуючи всіма своїми нуклеотидами на кусок піцци «Чотири сира», з сивої давнини віків… Бо коли ти наступного разу мамонта вполюєш?»
Об’яснять власній ДНК, що мамонтів давно нема, — ніякого толку.
Воно глухе, тупе й консервативне…
Так само можна пояснить і корупцію.
Кругом враги і злі божества. Ніхто не бажає тобі добра!
Все, що погано лежить – в нору, в печеру, в дупло…
На зіму, на будуще, на запас!
Так велить ДНК…
