«Кожен з нас – гість у цьому житті, але кожен у ньому, як уміє і як може, будує свій храм. Той храм і є душею нашою – чистим серцем. Все минає, все зникає й нищиться, одна тільки любов вічна. Вона жи¬вильна сила нашого духу, вона спонука праці нашої та життя. Вона до¬лає малість нашу і зло наше, і в ній надія наша». Валерій Шевчук “Привид мертвого дому”
З величезною приємністю долучаюся до флешмобу #МійШевчук, присвяченого прийдешньому 85-річчю класика української літератури, Майстра психологічної і готичної прози Валерія Шевчука. Майстра, який Словом утворив цілий окремий Всесвіт.
Цей Всесвіт я відкрила для себе років 10 тому – це вражаюча глибінь і багатогранні смисли, це неймовірне таємниче безмежжя, рухаючись яким, відчуваєш невагомість і водночас неосяжність нашого Буття – не лише земного, а й позачасового… Знаєте, таке відчуття, що частина мене перебуває у тому Всесвіті постійно…
Земний уклін і величезне Спасибі Майстру за Його неймовірний Всесвіт! Тішуся, що втрапила в один проміжок земного часу з таким Велетом Літератури і маю можливість блукати в тому позачассі…
Переходьте за хештегом, долучайтеся, діліться враженнями, я знаю, вас чимало – тих, хто любить і цінує Всесвіт Валерія Шевчука.
Поки в нас є можливість сказати кілька теплих слів Майстру – давайте скажемо!
Усі відгуки пан Валерій читатиме у роздрукованому вигляді, завдяки дочці, яка цей флешмоб запустила на його підтримку.
Алла Рогашко
