Антон Санченко в одному з недавніх своїх дописів на Фейсбук виправдовує колаборантство покійного, царство Небесне, Андрія Кузьменка, він же Пророк Кузьма Скрябін, невинно убієнний за часів Порошенка, мабуть, за його вказівкою. Суть допису: Кузьма Скрябін був одним із небагатьох яскравих шоуменів, які навіть у ефірах Інтера говорили українською, чим популяризували рідну мову…
Ми з Антоном ровесники (він лиш трохи старший), і обоє пам’ятаємо, як популяризували українську мову газети типу “Радянська Україна”, або “Під прапором Леніна” – районка десь так 10 тисяч тиражу, в якій я почав свою журналістську практику. Українською говорив, зокрема, заступник редактора – Каганов Юрій Аронович, який українською ж, використовуючи майданчик багатотиражої газети, писав репліки проти Руху. І анекдоти там же, відповідні.
Я чудово розумію, що Павла Тичину зламали, що його поетична спадщина – не “Партія веде!”, але “Партія веде!” – україномовний вірш. “Прапороносці” Гончара – україномовний пропагандистський твір.
І загалом в УРСР не було заборони на українську мову. “Перець” обганяв тиражем “Крокодил” у пропорційному відношенні: де 4 мільйони “Перця” на Україну і де стільки ж “Крокодила”, окей, трошки більше – на весь Союз.
Заборонялися смисли, не мова. Тому Кузьма Скрябін за життя мав психологію, типову для радянського україномовного українця. Де ключове слово – радянського.
Прикольний чувак, як дует Тарапунька і Штепсель. Проте мова не дає індульгенцій. Варто, наприклад, мені написати українською, що механічні фемінітиви калічать природу української мови – феміністки негайно напишуть українською “пані письменник” і будуть із того, як казав покійний Кузьма, ся тащити.
Висновок: за життя цей, безумовно, талановитий артист не займав проукраїнської позиції, хоча всюди говорив українською.
Андрій Кокотюха
