Спілкуйтесь українською. Пишіть українською. Співайте українською. Це єдиний спосіб хоч якось стримати експансію іншої мови зі Сходу, атаку поточного моменту і всіх наступних, бо їх ще буде і буде.
Експансія західних мов в Україні дуже мізерна, і поки шо вони всі на наших теренах в статусі декоративних, на кшталт дотракійської, мови людей, котрі перебувають у клубах за інтересами, граються в бізнес і кар’єри.
Тому ведемо мову про зіткнення двох мов, навіть не зіткнення, а величезну тушу, котра притиснула нашу мову мільйонними тиражами, серіями, треками і ефірами.
Можете не вдягати вишиванку, не вставати під час виконання державного гімну і взагалі забути його слова, не святкувати день Незалежності — це все необов’язкове і дуже гомеопатичне та ніякого стосунку до ідентифікації вас як українця чи українки не має. Можете читати, слухати і дивитись усіма мовами світу, на яких вам заманеться, включаючи російську, але реверсом має іти виключно українська. Знаходьте у собі ресурс ретранслювати все прочитане і прослухане у рідну мову, бо їй це дико необхідно.
Це необхідно персонально мені, вам і вкрай необхідно нашим дітям. От саме заради них варто розповсюджувати і тиражувати це прохання по людях, як розходяться прохання про фінансову допомогу чи пошук рідкісних ліків хворим дітям.
Всі наші діти і онуки під загрозою. Вони можуть не застати вже ту таку буденну для нас і звичну Україну, як ми не застали турів, дронтів і стеллерових корів.
Ми бездумно споживали українську, допоки не спожили майже до дна. Відро вже черпає намул і в солов’їній воді плавають «прівєти» і «да». Гляньте, їх вже на просвіт видно, навіть цідити не треба.
Я відмовився у спілкуванні у публічному просторі від суржику, свідомої підміни слів смішними російськими заради теплої ламповості і більшої ефектності. І практично не послуговуюсь галицьким діалектом, хоча це мені коштує неймовірних зусиль — бо я майже професор з цієї мови, бігме.
Шукайте українські відповідники, користуйтесь словниками, любіть свою мову. Це дуже потужне і актуальне волонтерство, повірте.
Подумайте про онуків, спілкуйтесь українською.
Володимир Гевко
