Життя – це дуже мало, навіть якщо довго. Життя – це дуже швидко, навіть якщо повільно. Життя – це дуже безладно: все якось не те, не так, не там, не тоді, не стільки, не з тими…
Бо живемо не тим.
А потім нарікаємо в скрусі й гіркоті відходу, як Пантелеймон Куліш: «Серцем я жив мало…»
Бо зчаста й мудреці, боячись утратити голову, втрачають серце.
Мирослав Дочинець
