Затримання Протасевича — це лише частково про права людини. Все значно ширше. Якщо доти ще були якісь сподівання, що Лукашенкові вдасться якось пропетляти і зберегти поле для маневру, то то тепер — тупик. Білорусь муситиме повзти в обійми Путіна і вливатися туди у вигляді ще однієї території. А це значить, що Україна опиниться в напівоточенні російських військ. Думаю, ніхто не сумнівається, що вони у Білорусі незабаром з’являться.
Принагідно, цікава тема: у скільки Москві буде обходитися Білорусь? Бо в її поглинанні не лише є плюси, але й мінуси. Вона теж ляже тягарем на російський бюджет.
Якось відпочивав на курорті. І одна громадянка Білорусі сказала мені: «Я за вас так переживала! Але навіщо вам оце все?». Я ввічливо порадив їй переживати за Білорусь, бо в них можуть настати складні часи. І ось вони настали.
Я кілька разів бував у Мінську. Він вражав мене своєю чистотою, широчезними вулицями, неспівмірними з малою кількістю людей на них. Відчувався похмурий дух «совка».
На відміну від Варшави, яка, як і Мінськ, була зруйнована в роки другої світової війни, також відбудовувалась за сталінськими лекалами.
Коли я приїхав до Мінська три роки тому висвітлювати протести, то телефоном домовився про зустріч із однією правозахисницею. Коли я прийшов – виявилось, що її загребли менти. Тоді я був дуже здивований, що її запросто віддали ментам в лапи і ніхто за неї не боровся.
Під час минулих протестів забракло білорусам чи то розуміння, чи то бійцівських якостей для того, щоб дочавити Лукашенка. І це при тому, що там всі регіони були налаштовані проти нього. Поради від українців тоді сприймалися як снобізм з нашого боку. Мовляв, ми «самі з вусами» і без вас розберемося як діяти. Як це не боляче, але не розібралися. І лишилися «з вусами». З вусами Лукашенка.
Це була б винятково справа Білорусі, але біда в тому, що і ми з ними лишилися. Його вуса тепер і на нас впливатимуть. Допоки їх не поголимо.
Юрій Луканов
