Таких людей уже не буде…
Рік тому ще встиг запросити його на програму. Левко Григорович якраз одужував після переламу ноги.
89 років.
Самотужки прийшов на 4-й поверх і каже: «Якраз нормально. Мені ж треба ногу розходжувати».
Легенда, а не людина.
Автор Акту проголошення незалежності.
Завше пам’ятатиму, як у 2001 році в одній машині їхав із ним до Космача…
Левко Григорович розказував про арешт, про роздуми в карцері-одиночці, про свою РУН-віру, про парламентське закулісся, про втрачений шанс змусити всіх новоявлених громадян скласти іспити на знання української мови.
Відходить стара когорта дисидентів.
Один за одним. Яка дивовижна паралель: Левко Лук’яненко помер якраз 7 липня — в день, коли 1988 року у Львові було проголошено Українську Гельсінську Спілку.
Гештальт закрився.
Життя присвячено. Далі вже ми.
Остап Дроздов
