В усіх наших шкільних студіях і думках — ми європоцентристи. Якщо й знаємо, що з давньої історії, то все в межах греко-римських старих імперій. Тут держави зароджувалися, розбухали-квітли і занепадали-зникали, поглинуті голодними й згуртованими сусідами. А є на планеті держава, яка практично без суттєвих перерв існує вже понад 4000 років.
Так, це Китай. Його історія бере початок із давньої китайської цивілізації, яка виникла близько 2070 р. до н.е. із заснуванням першої династії Ся. Так, не завжди на чолі стояли імператори місцевого походження. Були монголи, були уйгури. Але в 90% етнічний склад населення зберігався, кордони змінювалися мало, а головне безперервним був процес культурно-етичної ідентифікації.
Сьогодні КНР поряд із США одна з двох найпотужніших держав. Тільки США має 250 років, а Китай понад 4000. В чому секрет довговічності? Чим саме Китай заперечує саму ідею циклічності існування держав та цивілізацій?
Фундаментальною рисою сталості китайської цивілізації є роль і повага до мандаринів — широкої освіченої верстви управлінців-чиновництва. Воно завжди в Китаї було впливовою і шанованою верствою суспільства, і виконувало обов’язки на всіх рівнях імперської адміністрації. Воно відігравало ключову роль у підтримці централізованої влади імператора, та мало великий вплив на культурний і політичний розвиток країни.
У демократичних європейських традиціях — це найбільш зганьблений і зневажений прошарок населення – паразити, крючкотворці, хабарники. Такими були б і китайські мандарини, якби не вчення Конфуція.
Сьогодні і в Китаї, і в Сингапурі його ідеї знову «на столі». І не лише ретельно вивчаються (засновано міжнародний інститут Конфуція), а й впроваджуються у повсякденну практику.
За Конфуцієм, основними критеріями відбору державних управлінців були їхні моральні якості, освіченість і здатність до самовдосконалення. Він вважав, що доброчесність і моральний приклад мають бути ключовими рисами лідера. Конфуцій вірив, що справжній управлінець — це людина, яка живе відповідно до принципів гуманності і доброти, порядку і правил, шанування досвіду і носіїв цього досвіду – старших за віком людей. Ось основні критерії відбору бюрократії:
1. Моральна доброчесність
Конфуцій наголошував на тому, що управлінець повинен мати високу моральну репутацію та бути прикладом для інших. Моральність лідера визначає успіх державного управління. Він вважав, що особиста доброчесність важливіша за військові чи адміністративні здібності.
2. Освіта і знання є важливими для управління державою
Конфуцій підкреслював, що управлінець має бути добре освіченим, глибоко вивчати класичні тексти, етику та історію, щоб розуміти мудрість минулого і застосовувати її в сучасних умовах.
3. Здатність до самовдосконалення
Управлінець повинен постійно прагнути до вдосконалення своїх особистих якостей. Конфуцій вважав, що правитель повинен працювати над собою, вчитися з помилок і вдосконалювати свою поведінку та знання.
4. Співчуття та гуманність
Управлінець має діяти з турботою про благо інших. Конфуцій вважав, що лідер повинен розуміти потреби і проблеми народу і ставити їх на перше місце, бути милосердним і співчутливим.
5. Справедливість і ритуал
Конфуцій підкреслював важливість підтримки справедливості в суспільстві та дотримання ритуалів і правил, які забезпечують гармонію. Управлінець повинен поважати традиції, бути справедливим і неупередженим.
6. Сімейні цінності
Одним із ключових принципів конфуціанства є шанування старших і турбота про сім’ю. Конфуцій вважав, що управлінець, який виявляє повагу до своїх батьків і старших, також буде шанобливо ставитися до своїх підлеглих і підданих.
Ці критерії формують основу конфуціанської концепції управління, де особиста моральність та освіченість мають вирішальне значення для ефективного правління. І це не щось, повторюю, архаїчне – на цих засадах Сингапур уже 60 років, а Китай останні 20 років виховує своїх меритократів- управлінців. Темі управління, кваліфікації державних управлінців надається колосальна увага: відбір починається буквально з дитячого садка і вже студенти вузу після тяжких іспитів ще під час навчання знають, де, ким будуть працювати і якою буде їхня зарплата.
Все, що зроблено у сфері державного управління в Україні за останні 30 років іншим словом як “демонтаж” основ адміністрування не назвеш. Кожна наступна політична сила на догоду охлократії витоптувала, принижувала, і знищувала сам дух служіння державі. Я інколи й сам дивуюся на чому все тримається? Схоже, на тому з чим так запопадливо борються грантоїди – на корупції і на особистому меркантильному інтересі. Її на рівні політиків і великого бізнесу не менше у США чи в Європі. Просто те, що ми вважаємо корупцією, там давно узаконили і назвали лобізмом і менеджерською винагородою.
Віктор Лешик
