… Дуже несподівано для себе виявив, що в мене досі не було жодного вірша про лідерку президентського рейтингу Юлію Володимирівну, поки мене не звинуватили в роботі на штаб Тимошенко, виправляюся. Отже:
ПІСНЯ ПРО ЮЛЮ
(передвиборними настроями Фейсбук навіяно)
Над штабами «Батьківщини» хмари сонце затуляють — кожна хмара в формі серця, зубожіння чи блокчейну. З кожним днем усе страшніші та густіші ходять хмари, відчуття Армагедону розливаючи в повітрі.
Понад хмарами й штабами майоріє соціолог, на Бекешкіну подібний — чи, скоріш, на Паніотто. То вимірюючи рейтинг, то хиткий баланс довіри, він кричить, і чує кожен:
«Юля! Скоро прийде Юля!»
В цьому крику — тлін, безвихідь, квінтесенція абсурду і рефрен про зубожіння із тарифним геноцидом. Та ніхто не чує крику, бо усе надійно глушить передзвін з пекельних кузень, де Мустафін та Абдуллін відливають у куточку
чергову секретну зброю проти мізків біомаси — та кують із форм відлитих ще один доступний месидж, що стирчатиме невдовзі з голови електорату.
Тихо стогне Порошенко. Порошенку недоступні Юлін рейтинг президентський, і слова про зубожіння, і Мустафін та Абдуллін, і загін бабусь скажених, що крокують з транспарантом «Юля! Скоро прийде Юля!»
Навіть шия Тимошенко, щоб за неї потриматись та здушити якнайдужче — недоступна Порошенку!
Стогнуть разом з Порошенком всі деталі вертикалі. Тільки стогнуть без надриву — щоби їм не пригадали, щойно всі вони з дарами та присягами на вірність побіжать Петра здавати у залізні кігті Юлі.
Тихий Гройсман десь ховає третю баржу з кавунами — та дарма ховає Гройсман, бо від Юлі не сховаєш! Як би ти не шифрувався, де не сунься — за тобою із навколишніх білбордів невідступно наглядають курс новий економічний та суворі очі Юлі!
Проникає Юлін погляд в роговій важкій оправі та легких нульових скельцях і в халупи, і в палаци — всюди, де хоч щось лишилось від навали зубожіння і тарифних геноцидів. Бо якщо хоч щось лишилось — знайте:
Скоро! Прийде! Юля!!!
Юрко Космина
