Політика

Українська доброта і «грузинське питання»

Поки прибічники та симпатики М. Саакашвілі та його Руху Нових Сил святкують перемогу в суді першої інстанції, а нардепи з РНС за інерцією продовжують ганити генпрокурора і владу, яку самі ж і представляють, ідеологічні опоненти й відверті вороги Саакашвілі, які також є частиною тієї ж влади, так само по інерції продовжують розкручувати «грузинську тему»…

Таке враження, що вся увага не тільки українського політикуму, а й усього українського суспільства прикута до грузинів та «грузинського питання».

Настільки всі захоплені цією темою, що не звернули навіть увагу на те, що інший суд цього ж дня так само виправдав одного з найвитонченіших корупціонерів (професор же!), а повідомлення п‘ятнадцятирічної давності про набуття одразу двох звань (академіка і професора російського розливу) ще однією особою з політикуму, яка ніяк не визначиться — вона в позі чи в опозиції до влади, а чи вона таки з Саакашвілі…

Під грузинський шумок президент рапортує про успішність невідомо яких реформ, нагадує про незлобливість і доброту як найбільшу національну чесноту українців…

Аякже!
«Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці»…

Ні владі, ні провладним політикам, ні опозиційним політикам, ні Рухові Нових Сил з його грузинським легіоном та російськомовним активом з екс-президентом Грузії й екс-губернатором Одещини на чолі — нікому немає діла до України, до українського суспільства і, ясна річ, до сподівань українського народу.

Їх усіх цілком влаштовує доброта й непротивлення українського народу, інфантильність українського суспільства, мертвотність совкової системи урядування, неспроможність знекровленої державності…

Ніхто й не думає над тим, як піднести національну свідомість і громадянську відповідальність українського суспільства, як підготувати Україну до зміни суспільного устрою й системи урядування, як випрацювати стратегію розвитку успішної Української Держави на десятиліття вперед.

Розпинаючи Україну й українське суспільство зусібіч, усі вони, на превеликий жаль, одностайні у своєму псевдопатріотичному пориві.
… Олег Ляшко, Віктор Чумак, Сергій Лещенко…  Хто там ще?!

Володимир Іваненко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *