Заїхав з оказією до далеких родичів, котрі мешкають в селі недалеко від Києва. Найближчою мені «по духу» з-поміж них є тітка Галя. Тітка наближається до 90 років, але ще і на обличчя «гладенька», і в городі щодня працює, і коло кіз та свиней порається.
Онуки відселили її з просторого цегляного будинку в літню кухню, де єдине мале віконце дозує денне світло на її тапчан, кухонний стіл і телевізор у кутку, що туляться, мов на вокзалі.
Але тітка Галя ні на що не нарікає.
Навпаки, завжди радіє. На сонце, на зелений, впорядкований город, на дощик,.. і на тих-таки онуків.
Але цього разу гнівається:
– Мені вже сей футбол у печінках сидить! Як не включу телевізор – футбол!
– Дак це ж, – кажу – мундіаль.
– Шо-шо? – перепитує тітка.
– Чемпіонат світу, найкращі команди з’їхалися до Москви, – пояснюю. – Але чому ви дивитесь той клятий «Інтер»?
– Дак а в мене не показує ніщо друге. Інші канали «моросять» і «розпливаються»…
Поки я бавлюся пультом, тітка Галя оповідає мені про «бідного чоловіка», який приїхав десь іздалеку на той футбол, «… лишив свій чамайдан в гостинниці з пожитками на 800 тисяч грошей, і його обікрали».
– Що можна впхати в «чамайдан» за такі гроші і чого воно, дурне, із тим поперлось на футбол, – тітка щиро переймається «бідакою», ніби йдеться щонайменше про її сусіда, а не про якогось хтозна-звідки йолопа.
Телевізор в літній кухні тітки Галі справді немилосердно «моросить» на все, крім «Інтера». Антена аж ген на горіхові. Лізу межи густе, цупке гілля з ядрами молодих зелених горішків. Зграя незадоволених горобців пирскає на всі боки. Але покрутити антеною не вдається: «присобачена» цвяхом-двохсоткою намертво.
Аж тут і внучок нагодився.
Горобці знову радісно залементували у гіллі горіха.
– А чим вам «Інтер» не наравицця? – по-хазяйськи і войовниче питається внучок.
Я лиш зібрався відкрити рота, щоб сказати,.. але тітка Галя раптом «виросла» поміж нами і лагідно зауважила, що й «на біса він, той телевізор здався» та й «коли його дивиться…»
З такою ж лагідністю, як то вміє тітка Галя, я порадив її внукові полізти на горіх та вгатити ще зо пару цвяшків у антену, що транслює «Інтер», аби сигнал не загубився…
А вже вдома в інтернеті почитав, що в Москві, виявляється, пограбували колумбійського поп-співака Малума, яке приїхало туди повболівати. «Чамайданом» виявився кейс з набором елітних годинників та численними ювелірними прикрасами, справді, загалом на 800 тисяч доларів. На питання моєї тітки Галі «Чого воно, дурне, із тим поперлось на футбол?» сам Малум в московській поліції «резонно» пояснив, що то він привіз подарунки друзям…
Принагідно переповім про все те тітці, літня кухня якої «ловить» лише «Інтер». Із сигналом, засидженим горобцями на високому крислатому горіхові.
Леонід Ісаченко, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
