Як я з геєм вперше зустрівся… Це було у Сполучених Штатах. 1992 рік. У мене там проходило тримісячне стажування за програмою The National Forum Foundation. Цієї фундації тепер не існує. Стажування складалося з трьох етапів – загальне вивчення політичної системи США, праця в передвиборній команді і праця в газеті The Detroit News.
І ось одного разу у нас в номері (ми жили по двоє в кімнаті) лунає дзвінок. Телефонує чоловік з Нью-Йорка. Зараз вже забув його ім’я. Розмовляв російською, потім перейшов на українську. Пояснив, що він вивчає слов’янські мови. Знає їх кілька і хотів би попрактикуватися. Він звідкись дізнався, що в США перебуває група з України. Знайшов контакти і запрошує нас по одному до себе, щоб попрактикуватися в мові. Жити будемо у нього, при цьому він оплатить половину дороги.
Нью-Йорк в нашій програмі не був передбачений. Але я вирішив, що варто скористатися цією пропозицією і оглянути це легендарне місто.
Він зустрів мене на вокзалі. Симпатичний чоловік років 40+. Нью-Йорк справді тоді вразив неймовірно. У нас на той час навіть натяку на хмарочоси не було. А тут таке фантастичне видиво. Він мені показав ключові речі в місті. Статую Свободи, Грінедж віледж, Таймс сквер тощо. Я ще попросив завести мене на Брайтон Біч, щоб подивитися як живуть колишні совєцькі люди.
Наступного дня вранці він був чомусь дуже невдоволений. Я не міг зрозуміти таку зміну його настрою. Він відмовився мене супроводжувати. І того дня я гуляв собі містом сам.
Своє зобов’язання він виконав – квиток назад купив.
Я повернувся у Вашингтон і наступного дня вилетів у Детройт для стажування в тамтешній газеті. Через місяць повернувся до Вашингтона. Аспірант фікультетут міжнародних відносин універу Шевченка Ігор (прізвище не пам’ятаю), з яким ми жили в одній кімнаті, розповів мені таку історію.
Він теж поїхав до Нью-Йорка на запрошення того чоловіка. Після денної екскурсії вони сиділи ни дивані плече в плече і роздивлялися якісь фото з альбому господаря. І раптом Ігор відчув, що той нерівно дихає. Потім він взяв і провів рукою по щоці Ігоря. Той здивувався і каже: “Що ви робите?”. Американець відповідає: “Я думав, що тобі буде приємно”. Виявилося, що він розраховував на любовні відносини. Оскільки Ігор не був схильним до цього, то в них нічого не склалося.
Після розповіді Ігоря я згадав знервованість того чоловіка на другий день мого переуквання у нього в гостях. І зрозумів, чому. Я навіть не сідав близько з ним. І в нього не було шансів навіть спробувати мене приголубити. Ось так ми розвіяли його сподівання.
Сьогодні я думаю, що він діяв вкрай нераціонально. Адже просто тицяв пальцем у небо. Шанс знайти собі партнера дорівнював майже нулю. Чому він не пішов до гей-клубу? Чи не шукав у оголошеннях – я можу лише гадати.
Юрій Луканов
