Жила була у Львові Льоля.
Молода, красіва, но з серйозним недоліком — бізнесвумен. Голова у Льолі варила ого-го-го! І понятно, шо мужики її остерігалися.
Воно і зрозуміло: важко коли жінка серйозними сумами ворочає, бізнес-плани в неї, знову ж таки зустрічі постійні. Мужик має зі штанів вискакувать, шоб поруч бігти, а більшості така тєма взагалі непонятна, як це бізнесвумен — і не кюхен, кірхен, кіндер?
І зрештою Льоля від таких розкладів трохи засумувала. Ну, як це так — все є, а простого бородатого пузатого щастя нема?!
А тут раптом побачила об’яву, шо в місто приїздить якійсь супер-спеціаліст з тренінгом «як стати щасливою жінці в якої все є». Вопщім, Льоля — туди. Забурилася в науку на три дні. Ну, а оскільки сама — бізнес-вумен, то знань отримала навіть більше, ніж заплатила. Головне ж тепер — практика.
І от раз із подружкою пішли у басейн плавать. І та подружка каже, мол, дивися, оно, чувак в качалці, Славко. Якби не була заміжня, то точно б від мене не втік.
Ну, Льоля з подружкою поплавали, подружка пішла, а Льоля теж спочатку зібралася, а потім згадала, шо її на тренінгу вчили, повернулася в залу, і до того Славка. Вдихнула глибоко і, мол, поможіть джакузі включить, бо шось не виходить.
Славко посміхнувся привітно, пішов з нею, включив джакузі, побажав гарного відпочинку і повернувся в залу. Льолька, як дурепа, хвилин п`ятнадцять побулькала в тій джакузі і пішла додому.
Раніше точно б забула думать про Славіка, но цього разу дома сіла, згадала, шо її на тренінгу вчили, проаналізувала все і зробила висновки.
І наступного разу підійшла до нього в спорт-барі, де вітамінні коктейлі роблять, мол, привіт, рятівник, я Льоля з джакузі, шо ви мені помогли кнопку нажимать…
Славко очима кліпа, спочатку не міг згадать, но видно, шо людина інтелігентна, посміхається, а тоді і правда згадав. Випили по коктейлю, погомоніли, ну, і давай розходитися хто куди. Тут Льоля знову згадала як її на тренінгу вчили, набрала повні груди повітря і до нього, мол, давайте телефонами обміняємося, раптом у джакузі знову кнопка не працюватиме?
Три дні Льоля чекала дзвінка, а на четвертий згадала все, шо її на курсах вчили і подзвонила сама, тіпа, це Льоля з джакузі, ми тут у кіно з подружкою йдемо, приєднуйся.
І Славко… прийшов, і вони п`ять годин поспіль проговорили. І закрутилося. І він виявився тоже бізнесмен, красапєта повний, но теж без лічного щастя, бо і йому то часу нема, то розуміння з боку жінок.
Вопщім, все співпало.
На весілля Льоля того тренера запросила, шо всьому її навчив і подругу ту, шо на Славка в залі вказала.
З подругою так вопщє цікаво вийшло. Льолька дякує їй за Славка, а та, мол, а я до чого? Льоля, мол, як до чого, це ж ти мені його у фітнес-клубі показала. Подруга — сміється. Відвела в бік і через сміх каже, що це не той Славко! Но цей, каже, тоже хароший.
Так і живуть Льоля і не той Славко.
Крепка сімя вийшла, вроді там вже й діти є. Отаке.
Руслан Горовий
