Майже через три роки знову вийшов на сцену свого рідного Кулажинського будинку культури, щоб привітати земляків з Днем села.
Позаторік завадила Олімпіада в Ріо (МОК чомусь не узгоджує свої плани з сільськими головами), торік дуже серйозна сімейна подія завадила, то ж, нині прагнув будь-що…
А то ще скажуть — зазнався…
І хай зала була не настільки переповненою (це ж село!, бачив як люди сіна звозили і скирдували, та й у суботу треба багато зробити, бо назавтра був Спас), але було затишно і тепло.
І приємно знову, традиційно, разом з усіма учасниками концерту, зокрема, і з моїми подругами дитинства і юності, ансамблем «Кумоньки», у нових яскравих українських костюмах, виконати Гімн села, з таким приспівом:
Називають нас кулажанами,
І ми горді те ймення мати,
І за далями, за туманами,
Стежку знайдем до рідної хати!…
І хоч з роками все більше і більше стежок заростають бур’янами – а ми все одно — будем жити!!!
Сергій Савелій
