У вранішньому безлюдному парку минаю парочку, яка обсіла лавицю під розкішною, все ще медоточивою липою.
Він у сірому костюмі, сірий чуб бобриком, та й увесь — наче притрушений холодною осиковою золою. Вона — у барвистому прикиді, але обличчя…
Уявіть топографічну схему, на якій колами позначено місця техногенних катастроф. Два чорні кола окреслюють очі, одне червоне — рот. «Червоне — то любов, а чорне…»
Дама «істочаєт восторг»:
— Бл*дь, Максім!.. Вау!..
І нехай після цього хтось із непросипущих скептиків отутво мені заперечить, що ми, сіроми, все ще не в Европі.
Дзуськи! Звиняйте: вау!
Однією ногою вже там!
Валерій Ясиновський
