Суспільство

Під зоряними небесами

Останні два дні мовчки молилася, щось мовчки робила, мовчки витирала сльози, пила корвалол. Вночі виходила на вулицю – сю ніч було дуже зоряно. Я тепер боюся зоряних ночей, але це окрема тема…

Мовчки дивилася на зоряні Небеса. А на світанку, коли стала до молитви, все, що мовчки карало, — вибухнуло, закричало уголос, застогнало мукою закатованих, розстріляних, зґвалтованих діточок, замордованих…

Я кричала.
Я вперше так кричала за все своє життя.

Валентина Мастєрова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.