Мушу вам сказати, що бути толерантним, незлостивим та спокійним — і не важко, і вдячно, і корисно… Якось в дикій азіатчині записався я на масаж в одному готелі на 11-ту годину. Прийшов, а там нікого нема…
Почекав трохи, пішов на рецепцію.
— Намасте, — кажу, — де мій масаж?
— Матір божа, — забідкалася жінка на хінді і панічно стала кудись комусь дзвонить…
— Трапилося непоправіме, сер — сказала вона мені за хвилину… — Ми ваш масаж чогось прої*али… Зараз наш мастєр масажа на дальніх плантаціях рве бур’ян кролям, і зв’язаться з ним нема ніякої возможності. Може, на 12-ть перенесемо?
— Ну на 12-ть, то й на 12-ть, — погодився я з жінкою…
— Ви — хороший чоловік, мабуть, — сказала вона. — Інший би на вашому місці сварився та лаявся…
А я сів під бан’яновим деревом і подумав, що отримав велике задоволення від цього банального і нехитрого компліменту… Ну, допустім, я б на неї наорав… Що від цього змінилося б? Дуже ймовірно, що нічого… А так — і вона задоволена, і я не сильно постраждав…
До того ж, як кажуть мудрі старці в Тібеті, — той хто злиться та лається завжди виглядає смішніше та жалюгідніше від того, на кого він лається і злиться…
Ото таке…
Віталій Чепинога
