Був у мене блаженної пам’яті близький приятель Євген Легеза. Завзятий натураліст, садівник, лісівник, називав себе «чоловіком хащі».
Багато мені підказав про природу в моїх писаннях. А ще мурував печі, шукав підземні нурти і облаштовував криниці. За сумісництвом – філософ і провидець.
Казав (тридцять років тому):
«Не викидайте бабині плити і кахляні грубки, не надійтеся на газ москаля, бо він з нами ще таке втне, що чортам стане смішно».
Ми сміялися.
А він ще й інше казав: «Честуйте воду, бо прийде час, коли вода стане дорожчою за бензин».
Ми ще дужче сміялися…
І от сьогодні я без жодного сміху обтинаю живопліт і несу до клуні вільхове й ліщинове паліччя.
Ще менше мені смішно, коли читаю, що замислив президент компанії «Нестле», глава світової водяної імперії.
Так от, цей імператор напоїв каже, що прісна вода повинна перейти в приватну власність. І вони готові викупити всі її заляги на планеті. З тим, щоб забрати собі, а відтак розливати й продавати нам. І працівники «Нестле» (а їх близько п’яти мільйонів!) цей проект схвалюють, бажають стати акціонерами нової вселенської корпорації.
Попийте водички, щоб не впасти.
Попийте, доки вона ще дешева…
Мирослав Дочинець
