Незважаючи на зиму, у Мілані лупить холодний пронизливий дощ. І цінність затишної кав’ярні з теплим чаєм та маффіном зростає в рази. Але куди не зайдеш, чути слово lavorare (італійською – працювати).
За популярністю серед італійських слів воно б’є рекорди (звісно, поряд із не менш популярним mangare (їсти). І це трохи дисонансно на тлі стереотипного сприйняття Італії, яке асоціюється з dolche vita – солодким життям.
Lavorare можна чути скрізь: у барах, ресторанах, на вулицях, в таксі, готелях.
– Мені подобається ця робота, але в мене зовсім нема часу на життя, – скаржиться своїм друзям чарівна кароока італійська дівчина в кав’ярні за сусіднім столиком…
– Я приїхала сюди з Луцька два роки тому, але нічого, власне, тут не бачу: робота, робота, робота,.. – задумливо каже співвітчизниця, яка працює в міланському готелі…
– 30 років тому я приїхала з Бразилії, щоб подивитися Європу, і… залишилася в Мілані. Мушу постійно крутитись, дуже багато й безупинно працювати, щоб тут жити, – розповідає таксистка з Uber Розаліна, з гіркотою згадуючи негативний відгук, отриманий від клієнтів, коли вона не з власної вини потрапила в затор.
Втім, Lavorare – не менш популярне слово і в решти італійських регіонів. Наприклад, для 65-річного Карла з промислового містечка Карцоллі неподалік Риму воно стало словом життя.
– Я мав свою перукарню. Працював усе життя без жодного вихідного. Жодного! Бо якраз у вихідні й було найбільше клієнтів. Зараз кепсько почуваюсь, став багато чого забувати, але краще б я забув свою роботу, яка з’їла усе моє життя, – емоційно скаржиться він, метушливо шукаючи окуляри, які лежать навпроти нього…
Тамара Куцай, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
