Результати виборів нагадали мені роздуми про концепцію сучасної школи, які були написані кілька років тому. «У «століття просвіти» концепція життя формулювалася просто: «Освіта зробить життя кращим». Такою стала і концепція школи.
Освіта спричинила індустріалізацію.
Концепцією життя індустріального світу стала настанова: «Виробництво зробить життя кращим». Для виробництва необхідні знання, тому концепція школи як освітнього інституту збереглася.
У постіндустріальному світі змінилася концепція життя: «Споживання зробить життя кращим». Така настанова знівелювала важливість освіти. А в умовах нав’язаного попиту освіта стала зайвою надмірністю. Це зруйнувало попередню концепцію школи. Масове інфантильне споживання стало її суттю.
У таких умовах процес виробництва, який вимагає знань і освіти, рухається в бік мінімізації «людського фактора». Технологічні процеси роботизуються. Самоосвіта стає домінуючим в процесі навчання фактором, що забезпечує кадрами виробництво. А в умовах інформаційного світу вона може успішно бути реалізована поза школою. Концепцією школи стає «Виробництво споживачів», бажано, без усталених сформованих потреб».
На виборах ми отримали підтвердження факту, що концепція життя індустріального світу поступилася місцем настановам постіндустріального світу. Це відобразилося в зміні уявлення про успіх, що, в свою чергу, змінило якість еліт.
Капітали, сформовані на нав’язаному попиті, індукували в політичному просторі відповідні покручі: соціальне замовлення теж можна нав’язати, а «свого виборця» створити.
Цей прикрий ряд можна продовжити: в інформаційному просторі створюється «свій глядач» і «своя новина»; в фармакології створюються «свої ліки» і «своя хвороба»; в спорті створюються «свої чемпіони» тощо. Для цього потрібно лише у екзистенціальному виборі, сформульованому Сартром: «Якщо Бога немає, то дозволено все», вибір зробити не на користь Бога.
Це, власне стосується не лише України, а й цивілізації загалом.
Валентин Ткач
