Друзі, просив би всіх охочих прочитати цей запис до кінця. Щойно приїхав додому. У моїх книжок за крайній рік появилося немало нових читачів. Як ви знаєте, два романи із моєї, як називаю, «трилогії», тобто про Григора Тютюнника «Місяцю, місяцю», Івана Франка «Руки і сльози» цього року весною дійшли до фіналу Шевченківської премії…
Грудень був без морозів, йшли дощі, часто зі снігом, який однак не залежувався і швидко розтавав. Я здебільша сидів у хаті, а якщо й виходив надвір, то не надовго — пройшовся садом, постояв над озерцем і вертався додому. З якогось часу мене почала боліти права нога, і ставало щораз важче ходити. За́штрики, які порадив мені знайомий лікар по телефоні і які я сам собі впорскував у стегно, лише трохи стишували біль, але повністю не позбавляли від нього.
Зеленський двома ударами (зустрічами з Трампом) розтрощив зручненьку модельку війни в Україні. Цю модельку з брехні, шматків московської пропаганди і шкурного інтересу зліпили Вітя Орбан, Роберт Фіцо, султан Ердоган, комуністи Пекіна і… трампісти. В чому була її суть? Два слов’янських народи зчепилися поміж собою. І там, і там є демократія і вільний ринок. Тобто нічим особливо не відрізняються. Просто дещо різниться алфавіт.
