Коли Шевченківську премію не отримав Борис Гуменюк (за книгу “Вірші з війни”), а потім на низькому старті поставили підніжку і моїй кандидатурі (тритомник “ДВОВІЙНА”), я щиро радів, що серед сьогорічних претендентів значилося ім’я Богдана Томенчука з його книгою “Вишийте, мамо, бронежилет”…
Юрій Іздрик отримав Шевченківську премію за збірку віршів «Колекція». Вітання Юрієві! Я дуже рада за нового лауреата, за нашу літературу і за членів Комітету цієї премії. Іздрик — вроджений поет, естет, перфекціоніст, оригінальний мистець, який відкинув політику зовсім, оперує такими категоріями, як сингулярність.
Традиційно до Дня народження Тараса Шевченка виставляю на Фейсбукові цей вірш. За нього Фейсбук мене щороку банить, а потім виправдовує…
… Можливо книга не моя. Можливо стиль не мій. Можливо не в тому настрої читала. Але не змогла я осягнути цю книгу. Не зрозуміла звідки взялися такі захоплення нею. Мені вона була взагалі не цікава. Жменька пліток. Відсутній сюжет. Ну таке…
Долі й книжок не завжди веселі: Habent sua fata Libelli. «Книжки мають свою долю, а залежить вона від того, в чиї руки вони потраплять», – вислів римського граматика Теренціана Мавра. Читати книжку – значить почитати (шанувати) автора, його думки. Горацій з гіркою усмішкою – про свою книжку, яка поривається “у світ, між люди”, не знаючи, що її там чекає (Послання, І, 20).
На фейсбук-сторінці PEN Ukraine з’явилась сенсаційна новина: українського письменника, перекладача та журналіста Юрія Винничука виключили з Українського ПЕН за сексистські висловлювання… Що ж «інкримінують» відомому письменнику? «Український ПЕН не толерує проявів ґендерно зумовленого насильства. Засадничі поняття поваги до людини та її гідності саме зараз піддаються випробуванням, і сьогодні особливо важливо їх захищати», — написали в ПЕНі.
– Що? Мавпу на царя? – кричать. – Негоже!
Поважною й на хвильку буть не може!
“Ну й ваш Верблюд поганий кандидат:
Він раз на тиждень п’є, колючці рад…”
– А Слон ? – перечить хтось. – Слони культурні,
Та їздять на Слонах і ледарі, і дурні.
Це не любовна, не мелодраматична історія. Роман Леоніда Ісаченка «Гонитва на виживання» (видавництво «Апріорі») про історію життя, де у кожного воно своє, але війна зламала усіх. Усіх без винятку. Так, кожного по-різному, але ця відьма жалю не має… Головний герой Антон — дивак. Для мене. Для багатьох такий типаж – зануда. Із описаних подій я його уявила флегматичним, легковажним у деяких моментах, надто безхарактерним та безвольовим, навіть жіночним… Але розумним, начитаним.
Іде король голий у славі своїй
ображено трохи і гордо
міцний його торс і немає на нім
ні татуювання ні ордена
іде король голий як вася в пітьмі
довкола дивитись несила
міцний його мозок давно вже німий –
в мовчанні тепер його сила
Сьогодні — Всесвітній День письменника… Гемігвей, Едгар По, Ремарк, Чандлер і Буковські — алкоголіки. Оскар Вайлд, Волт Вітмен та Вільям Берроуз — толерантної орієнтації. Гертруда Стайн — теж, а ще феміністка. Маргарет Мітчелл — просто феміністка.
