ЇСТИ і ВЧИТИСЬ!
Це єдине, що нам залишається. А якщо придивитися, то це взагалі єдине, що нам дано. Є, звісно, багато чого ще, але то не дано, то ми самі видумуємо. Від усього людина може відмовитись, але не від їжі й навчання.
Якщо, захопившись багато чим іще, людина нехтує їжею та/або навчанням, вона слабне, хиріє, хандрить, врешті вимирає. Інакше сказати, їсти й навчатися – це синоніми слова жити.
Для того, щоб зрозуміти ці фундаментальні аксіоми фізики живих систем, мусимо розширити й добре врозуміти ключові поняття – «їсти» й «навчатися».
Їсти!
Огляньтесь, усе, що є живого на світі, їсть. Фізики кваліфікують цей процес так: будь-яка жива система може існувати тільки за умови регулярного отримання від навколишнього середовища певного матеріального живлення. Певного – це означає такого, яке вона здатна розкласти на прості елементи й тим самим забезпечити себе енергією та будівельним матеріалом для підтримки свого фізичного організму (відповідна їжа, вода, повітря).
Отже, будь-яке життя можливе тільки за умови руйнування навколишнього середовища! Щойно з’явившись на Землі, живі організми мали б давно знищити все придатне для їжі, та й самі мали загинути – чому ж цього не сталось?
Це сталось!
І ставалось багато разів, перш ніж ті організми НАВЧИЛИСЯ їсти так, щоб спожиті ними харчі відновлювала сонячна енергія. Далі розвиток біосфери йшов дуже багатьма різноманітними шляхами, але незмінним залишалося просте правило: все, що вкупі з’їли всі живі істоти планети, має встигати відновлюватись за такий самий відрізок часу.
Організми були дурні, недовчені, й намагалися з’їсти більше. Тоді відповідна їх кількість мусила здохнути з голоду найближчим часом. Бо закон природи не обійдеш.
Як наслідок, утворилась і розросталась земна біосфера, яка загалом цей закон не порушувала. Як це стало можливим?
Дуже просто: всі учасники НАВЧИЛИСЯ їсти один одного.
Не так просто – хто кого спірвав, а за дуже мудрими процедурами, які називаються харчовими ланцюгами: хробаки доїдають рештки померлих тварин, рослини корінням висмоктують собі поживу з решток померлих хробаків, кози гризуть листя й віття рослин, вовки їдять кіз, а після своєї смерті стають поживою хробаків…
Насправді все облаштовано ще складніше, але саме за цим принципом. Живи й дай жити іншим.
Завдяки цьому сонячна енергія, що потрапляє на Землю, використовується дуже ефективно, біосфера не тільки регенерує свої втрати, а й має додатковий ресурс, що йде частково на розростання біосфери, а частково відкладається «в запас» (нафта, вугілля, торф, …).
Втручання людини у всесвітню трапезу суттєво змінило картину. Завдяки розуму людина навчилася їсти все і всіх, але не навчилася себе стримувати. Це вже призвело до порушення балансу між з’їденим і відновленим, а далі буде ще гірше, судячи з того, що людство в своїй зажерливості не може спинитись. І має на своїй шкурі перевірити суворість згаданого вище закону природи. Якщо не НАВЧИТЬСЯ себе стримувати.
Вчитись!
Перестав їсти – вмреш! Перестав учитися – вмреш!
Першу загрозу люди відвели ще тоді, коли приручили вогонь. Та так вигідно, що розслабилися й забули про другу. Вони, наприклад, думають, що вчитися – це ходити до школи чи університету й натоптувати там голову «корисними знаннями». Вони вважають освіченими та вченими тих із поміж себе, хто має відповідні атестати, дипломи та інші довідки про кваліфікацію, зрілість і вченість.
Поняття «навчання» теж доведеться розширювати й уточнювати, щоб воно не заросло салом і не перетворилося на свою протилежність. Бо вже багато хто вважає, що вчаться тільки дурні, а розумні роблять гроші, а за гроші купують усе, зокрема й дипломи.
Аморальна наука фізика стверджує, що навчання – це переміни в живій системі, спричинені її контактами з навколишнім світом, та не будь-які переміни, а саме такі, що запам’ятовуються й надалі поліпшують функціонування (живучість, продуктивність, розмноження) цієї системи. Ніякої принципової різниці між навчанням людини, тварини, рослини чи бактерії. Всі вчаться, поки живуть. Більше того, всі вчаться тисячами й мільйонами років, і найцінніші знання відкладаються в генетичній пам’яті!
Все живе керується своєю генетичною пам’яттю, бо там законспектовано досвід тисяч і тисяч предків. Але якщо подивитися на цей досвід у масштабі тисячоліть, то зрозуміємо, що це теж результат навчання – й нічого більше! Проте еволюція примусила все живе розвивати також і оперативну пам’ять заради ефективної поведінки в разі швидких перемін. Це своєю чергою прискорило й найшвидші переміни, і лідером тут виявилася, звичайно ж, людина. Важливо зрозуміти й запам’ятати: кожна краплинка знань потрапляє в кожну живу систему тільки з навколишнього світу (Сєченов), а це і є навчання!
Нічого не змінилося по суті, але швидкий та меткий розум людини привів її до очевидної прірви: людство надто велике й громіздке, воно принципово не може встигнути перевірити й підкоригувати або вчасно викинути на смітник НОВІ ІДЕЇ, які, все через те саме навчання, народжуються повсюди, блискавично й часто. Наслідок простий: дедалі частіше нові ідеї виявляються не так корисними, як руйнівними.
Який тут може бути порятунок?
Звичайна відповідь учених людей – потрібні нові ідеї. Невже вони не бачать, що затягують зашморг?
Що ж робити?
Та робіть що хочете, тільки спершу НАВЧІТЬСЯ це робити. Коли помічаєте, що не виходить, то це означає, що ви недовчились. Коли помічаєте, що ваші діти не хочуть учитись, то майте на увазі, що ваше суспільство вмирає.
І ще одне: як не можна силою напоїти корову, так не можна примусити когось учитись.
